Роль прокурора в розслідуванні резонансних і, тим більше, корупційних правопорушень - колосальна. Роль керівника прокуратури - не менш важлива. Уміння організувати процес, правильно розподілити функції, оцінити обсяг роботи - під силу далеко не кожному прокурору. Але є ще дещо: прокурор повинен хотіти розслідування кримінальних проваджень, у нього не повинно бути ані юридичного конфлікту інтересів, ані морального.
Люди, які не стикаються з тонкощами роботи правоохоронних органів, цілком можуть і не усвідомлювати, наскільки роль прокурора важлива і специфічна. Орган слідства може працювати 24 години на добу, зібрати масу цінних доказів, а прокурор, пропустивши важливі процесуальні строки, просто повністю знищить напрацювання слідчих або детективів. Слідство може бути за крок до повідомлення про підозру, а прокурор некоректно формулює питання для експертної оцінки і вся робота нанівець.
Я вірю, що боротьбу з корупцією можуть вести тільки високоморальні люди, які користуються авторитетом у суспільстві, люди державні, професіонали, для яких крісло не є метою. Такі фахівці, яких поважають наші міжнародні партнери.
Державний діяч не має права керуватися категоріями імен, а виключно інтересами держави. Коли ми говоримо про правоохоронну систему, не існує Авакова, Баканова, Ситника, Соколова, Холодницького або Венедіктової. Для всіх громадян важливо інше – щоб ефективно працювали МВС, СБУ, НАБУ, ДБР, САП та Офіс Генерального прокурора.
В перший же тиждень мого перебування на посаді Генпрокурора – 24 березня ми провели спільну нараду з керівниками НАБУ і САП щодо стану протидії антикорупційним правопорушенням та узгодили конкретні заходи для вирішення виявлених проблемних питань.
Втім, минуло 2 місяці, а віз і нині там. В чому ж причина відсутності реальних результатів у такій чутливій для суспільства сфері боротьби з корупцією?
Нагадаю, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, за законом, орган автономний і незалежний - Генпрокурор та його заступники навіть не мають права давати вказівки прокурорам САП та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами антикорупційної прокуратури їхніх повноважень.
Вивчення стану організації розслідування кримінальних проваджень засвідчило про численні порушення та неналежне виконання службових обов‘язків керівництвом та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У актуальних та резонансних провадженнях по 2, 3, а іноді 4 роки тому повідомлено про підозру високопосадовцям, а слідство досі не завершене, винні до відповідальності не притягнуті, багатомільйонні збитки не відшкодовані.
На одному з найсвіжіших прикладів покажу Вам, як творять дива із справами в правоохоронній системі. Всупереч ухвалі слідчого судді, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою не забезпечено прийняття законного рішення стосовно колишнього топ-керівника правоохоронного органу за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою в Києві.
У рекреаційній місцевості в Пущі Водиці, де посадовцеві дали всього дві службові кімнати, він вирубав цінні дерева, обніс гектар площі парканом і збудував собі палац на 1000 квадратів. Ще в 2017 році йому повідомлено про підозру, потім він був у міжнародному розшуку, а торік став народним депутатом України.
У листопаді 2019 року розслідування цієї справи було доручено детективам НАБУ. Прокурорами САП упродовж шести місяців після отримання цього провадження не було забезпечено виконання жодної слідчої та процесуальної дії, хоча попереднім органом досудового розслідування допитано понад 100 осіб та проведено 30 судових експертиз.
В результаті, через порушення розумних строків провадження закрито. Відповідно, завдані мільйонні збитки державі не відшкодовані, незаконно вилучена земля не повернута громаді Києва, а підозрюваний уникнув відповідальності.
Однак цей ганебний випадок бездіяльності САП не є поодиноким.
Інший приклад - резонансне провадження щодо розкрадання коштів на виконанні державного оборонного замовлення. Поки воно розслідувалось ДБР - керівникам оборонного та комерційного підприємств було повідомлено про підозру. Після зміни підслідності - знову ж таки жодної дії. Як наслідок «процесуальної незграбності» - ухвала суду про відмову прокуророві САП в продовженні строків досудового слідства у провадженні.
Всі ми скаржимось на погані дороги. А як боротися із розкраданнями на ремонтах і будівництві шляхів, коли це саботують ті, хто має протидіяти злочинам? Як думаєте, як чинить САП, маючи підозрюваного у розтраті топ-керівника однієї з регіональних Служб автомобільних доріг та понад 100 мільйонів збитків бюджету, підтверджених експертизою? Порушує розумні строки, у зв‘язку з чим чергове провадження закрито.
Також досі не скеровано до суду обвинувальний акт відносно народного депутата України, який з жовтня 2019 року обґрунтовано підозрюється у заволодінні 93 мільйонами гривень «Укрзалізниці».
Упродовж тривалого часу, в деяких випадках по декілька років, прокурорами антикорупційної прокуратури не забезпечено прийняття остаточних процесуальних рішень стосовно топ-керівників Міністерства юстиції, Міноборони, МОЗ за фактами мільйонних розтрат, відносно колишніх народних депутатів та керівників держпідприємств щодо розкрадань сотень мільйонів державних коштів у транспортній галузі та високопосадовців режиму експрезидента-втікача за розкрадання державного майна і коштів в особливо великих розмірах.
Чи відповідають такі «результати» справжнім очікуванням суспільства від роботи антикорупційних прокурорів? Чи варте невміння вкластися в термін досудового розслідування майже 500 мільйонів гривень коштів платників податків, витрачених на них?
Ці кричущі факти системних прорахунків в організації роботи прокурорів САП свідчать про споглядацьку позицію та цілковиту відсутність адекватних заходів з боку керівництва цієї прокуратури, і така безпорадність не може більше залишатись без реагування Генерального прокурора.
Президент України Володимир Зеленський обіцяв громадянам нещадно боротися з корупцією і показати результати такої боротьби на ділі, а не на словах, як дехто раніше. Коли Глава держави зробив мені пропозицію очолити Офіс Генерального прокурора, він поставив мені питання: чи готова я реально, а не віртуально боротися з корупцією і зробити все можливе, щоб задовольнити запит в суспільстві на справедливість?
Я просто не маю права підвести очікування громадян України, Президента і моїх колишніх колег по роботі в Парламенті. І не підведу.
