Сайти

регіональних

прокуратур

 
24.10.2017

Дії ДМСУ щодо прийняття рішень про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну їх походження ґрунтувалися на вимогах Закону

     

Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачена законодавством України, або недодержання затвердженого порядку пересування та зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в’їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через її територію утворюють адміністративне правопорушення, передбачене статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, щодо них може бути прийнято рішення про примусове повернення.

Рішення про примусове повернення має право приймати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (наразі таким органом є Державна міграційна служба України), орган Служби безпеки України або орган охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення (стаття 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

У випадках невиконання іноземцем та особою без громадянства прийнятого щодо них в установленому порядку рішення про примусове повернення, їх може бути примусово видворено.

Рішення про примусове видворення має право приймати, за позовом органу, який до цього ухвалював рішення про примусове повернення, адміністративний суд (стаття 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Також існує законодавча можливість примусово видворити іноземця та особу без громадянства без прийняття попереднього рішення про примусове повернення - за умови, коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Примусове повернення та примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства на яких поширюється дія Закону України про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Критерії віднесення таких осіб до біженців та осіб, які потребують тимчасового захисту, визначені законом (ч. 8 ст. 26 та ч.8 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Крім того, слід звернути увагу, що статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено примусово повертати чи примусово видворяти або видавати чи передавати іноземців та осіб без громадянства до країн, де їх життю або свободі може загрожувати небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстке, нелюдське або таке, що принижує гідність поводження чи покарання тощо.

Наразі необхідно наголосити, що іноземці та особи без громадянства, про яких йдеться, були примусово повернуті та примусово видворені до держави Грузії, яка з квітня 1999 року є членом Ради Європи, з 10.01.2007 року відмовилась від застосування смертної кари (відповідний закон) та гарантувала недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводжень і покарань, приєднавшись 26.10.1994 року до Конвенції ООН.

У зв’язку із цим Генеральна прокуратура України вважає за необхідне наголосити на відповідності дій Державної міграційної служби України чинному законодавству.

Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ
Генеральної прокуратури України

кількість переглядів: 1130